Поверхневе та глибоке дихання – дві сторони однієї медалі

Не секрет, що 21 століття характеризується злетом інтересу до нетрадиційної медицини. Вагоме місце в оздоровчих методиках займають всілякі дихальні практики, і це не дивно. Дихання – одна з небагатьох функцій людського тіла, які мають мимовільний механізм і піддаються вольовому контролю. Сама природа забезпечила це як необхідну умову виживання, щоб людина могла дихати і в несвідомому стані, і затримати дихання в небезпечній для життя ситуації (під водою, у густому диму тощо). Давним-давно ця можливість регулювати дихання стала застосовуватися в оздоровчих практиках. Дихальні практики цигун, йоги налічують тисячоліття та відомі у всьому світі. Базовою навичкою цих технік (Цигун особливо) є глибоке повільне дихання.

У той же час протягом останніх 50 років активно розвивалися західно-європейські та американські дихальні тренінги та оздоровчі системи роботи з диханням. Здебільшого це продукти психотерапевтичних шкіл, іноді – приватні розробки людей, наближених до медицини. У цих практиках навчають поверхневого та глибокого інтенсивного дихання. Кожна сторона доводить переваги своєї системи, багато хто ще й переконує у шкідливості всіх інших підходів. Я пропоную вам, читачі, разом розбиратися, що до чого.

Отже, поверхневе дихання. Методики розроблені з лікувальною метою для корекції цілої низки хронічних захворювань. Велике значення надається балансу кисню та вуглекислого газу в крові. Тут, мабуть, слід зробити невеликий екскурс у фізіологію.

Функція дихання є не що інше, як доставка кисню до кожної клітини тіла та виділення накопиченого в клітинах вуглекислого газу. Кисень витрачається на спалювання поживних речовин, виділена енергія забезпечує всі життєві процеси. У ході спалювання речовин утворюється вуглекислий газ, що виділяється на видиху. Даремно думати, що вуглекислий газ – марний продукт. Аж ніяк! По-перше, він бере участь у підтримці кислотно-лужного балансу (рН) у тканинах та крові, по-друге, саме він визначає активність дихального центру в головному мозку. Високий рівень вуглекислого газу – як наслідок, активується дихальний центр, йдуть імпульси до міжреберних м’язів та діафрагми, починається вдих. Низький рівень вуглекислого газу – дихальний центр не діє, захищаючи організм від усунення рН.

Таким чином, для благополуччя організму рівень кисню та вуглекислого газу має бути в розумному балансі. Як це досягається поверхневим диханням? Якщо поверхневе дихання часте, воно забезпечує часте надходження малих порцій кисню, водночас, рахунок короткого вдиху і видиху весь кисень не встигає потрапити у клітини, а весь вуглекислий газ виділитися. Таким чином, балансу дотримано. Але є ця система і недоліки. Ці дихальні вправи досить інтенсивні, використовуються лише як лікувальні сеанси. А менталітет наш такий, що поки що нам важко, ми готові займатися; як тільки ми у формі, зʼявляється маса справ важливіших, ніж оздоровчі сеанси.

Глибоке повільне дихання в Цигун забезпечує повільний плавний вдих і видих. Надходить велика порція кисню, що поступово засвоюється, поступово виділяється вуглекислий газ. При мимовільному диханні вдих завжди трохи коротший за видих. Таким чином, немає перенасичення киснем, кисень, що надійшов добре засвоюється, а рівень вуглекислого газу на достатньому рівні. Перевагою такого дихання є його універсальність. Той, хто освоїв глибоке повільне дихання, дихає так постійно (крім моментів активної фізичної праці). Практикуючі Цигун переносять навичку такого оздоровлюючого дихання з тренувального залу в життя. Крім загальнооздоровчої дії, у глибокого повільного дихання є додаткові корисні ефекти, які людина може використовувати при необхідності:

– загальнозаспокійливий (седатуючий) ефект, що допомагає при стресі, хвилюванні перед виступом тощо;

– зниження чутливості до болю. Взагалі окрема розмова, але для прикладу – наші жінки-інструктори Цигун народжували без знеболювань, з приємними спогадами; візити до стоматолога теж паніки не викликають…

Зараз багато літератури з Цигун, часом дуже цікавою, але є один нюанс – з книг можна дізнатися багато цікавого про історію Цигун, його теорію, основи китайської медицини, але практикувати Цигун за книгами не можна. З давніх-давен у Китаї навик Цигун передавався від майстра до учня. І тому є причини. Поки людина освоює основи цієї практики, включаючи і глибоке повільне дихання, потрібен постійний контроль і корекція з боку, демонстрація техніки, коригування помилок, що здійснюються учнем. Адже бачити вправу та робити її правильно – різні речі. Наприклад, при освоєнні глибокого повільного дихання на першому етапі іноді практикуючий дихає глибоко і часто, сам того не помічаючи. При цьому відбувається перенасичення киснем, зниження рівня необхідного вуглекислого газу. У когось паморочиться голова, а хтось приходить в ейфоричний стан (таке улюблене езотериками). Але, природно, гармонія тіла та духу (цільовий стан цігун) так не досягається.

Проте саме таке дихання практикують на багатьох психотерапевтичних та езотеричних тренінгах. Ціль зрозуміла – в стані гіпернасичення киснем включаються захисні механізми – свідомість пригальмовується, підсвідомість активується, що дозволяє опрацьовувати старі психологічні травми, закріплювати позитивні установки або просто отримувати новий досвід переживань. Загалом теж потрібна річ, але не на кожен день.

Автор цієї статті викладає Цигун, стажувалася як тілесно-орієнтований психотерапевт, освоює консалтинг психосоматичних розладів. Викладене у статті – результат спостереження безлічі оздоровчих та коригувальних методик. Адже як лікар, я щиро за профілактику, за те, що стане в нагоді кожен день у вашому житті. І тому так люблю Цигун. Гарного вам дихання!

Ірина Волнянська, лікар загальної практики, інструктор Цигун